• Татьяна Юрьевна

Чи реально отримати допомогу по частковому безробіттю?

Допоможе розібратися в цьому актульному питанні експерт з праці та зарплати журналу Податки & бухоблік" Лілія Ушакова (за матеріалами інтернет-видання "Бухгалтер 911"). Отже, питння:

1) хто має право?

2) як отримати карантинну допомогу по частковому безробіттю?

Оттже, мають змогу отримати допомогу суб'єкти малого або середнього підприємництва, які в карантин з власної ініціативи перевели працівників на неповний робочий час. Після призначення допомоги працівник отримуватиме виплати у двох частинах:

— зарплату за фактично відпрацьований час;

— допомогу (через роботодавця) за кожну недопрацьовану годину з розрахунку 2/3 окладу. Розмір допомоги не перевищить мінзарплати.

На жаль, нічого не отримають ті, хто оформив:

1) відпустку (у тому числі за свій рахунок). Так учинила більшість. Законодавець дав безліміт на дні карантинної відпустки і простимулював саме цю поведінку. Працівники замість того, щоб працювати, попросили відправити їх у відпустки за свій рахунок. Тож що ж таким «неробам» компенсувати?

2) простій з оплатою не нижче 2/3. Центр зайнятості зі своєю допомогою тут ні при чому. Допомога не для роботодавця, а для працівників. А вони й так отримують «простійні» за невідпрацьовані години.

3) неповний робочий час з ініціативи працівників. Формально працівник сам попросив установити неповний робочий день (неповний робочий тиждень), тому допомога по частковому безробіттю йому не надється. Зрозуміло, що працівники йшли за свій рахунок або просили неповний робочий час не від гарного життя. Вони йшли на поступки роботодавцям. А в результаті — маємо те, що маємо.

Якщо ви потрапили до складу щасливців (див. вище), то звернутися до Центру зайнятості треба протягом 30 календарних днів із дня призупинення (скорочення) діяльності. Ну а оскільки Порядок надання допомоги № 306 набув чинності 28.04.2020 р., то з допомогою за березень навіть ті, хто мав на неї право, вже змогу просрочили. Щодо квітня та травня — формально (з урахуванням 30-денного обмеження) скоротити діяльність «треба» було у квітні. Але це не точно, поки чиновники думають, що з цим робити…

Хочете допомогу — готуйте документи. Їх перелік Центр зайнятості навів на своєму сайті. Звернемо увагу лише на двох документах. Перший — засвідчена роботодавцем копія наказу про призупинення (скорочення) діяльності. З нього має випливати, що роботодавець із власної ініціативи встановив працівникам неповний робочий час. І ось тут криється проблема. Це зміна істотних умов праці (ст. 32 КЗпП). Про що треба попереджати працівників не пізніше ніж за 2 місяці. Але в поточній ситуації 2 місяців не було. Коли приймали норми з допомоги, то не думали про КЗпП.

Якщо проігнорувати статті КЗпП, то Центр зайнятості все ж призначить допомогу. КЗпП — це не його компетенція. Але не скидаємо з рахунків Держпраці. В усних консультаціях фахівці цього відомства наполягають, що карантин не скасовує норми КЗпП. Про встановлення працівникові неповного робочого часу роботодавець зобов'язаний попередити працівника не пізніше ніж за 2 місяці. Недотримання — порушення трудового законодавства. Потенційний штраф на роботодавця — мінзарплата (наразі — 4723 грн) + адмінштраф на посадових осіб — від 510 до 1700 грн. Порушників виявити не проблема. Достатньо визначити, хто отримував допомогу.

Другий проблемний документ — довідка з податкової про сплату ЄСВ за 6 місяців. Припустимо, підприємство йде на ризик, документи на отримання допомоги зібрано та подано. Допомогу призначено, укладено договір. Що далі? Морока з виплатою допомоги повністю лягає на плечі роботодавця. Він отримує допомогу від Центру зайнятості і протягом 3 днів виплачує працівникам за окремою відомістю. Виплатив — відзвітуй протягом 5 днів (подай копію відомості). Після припинення виплати допомоги з'являються обмеження на звільнення працівників-отримувачів. Звільнити можна, але в деяких випадках доведеться повернути допомогу в повному обсязі (ч. 6 ст. 471 Закону про зайнятість). Бонус — Центр зайнятості настукає на роботодавця Держпраці.

До речі, ДПСУ розродилася ідеєю оподаткувати допомогу ПДФО і ВЗ. Тому роботодавець отримує в навантаження обов'язок нараховувати, утримувати і сплачувати ПДФО/ВЗ із сум такої допомоги та відображати ці виплати у формі № 1ДФ. Це прямо суперечить п.п. 165.1.1 ПКУ. Не повинно бути тут податків. Але чи всі роботодавці-отримувачі допомоги підуть проти податківців? Утім, податківці облагодіяли тим, що не примушують із неї платити ЄСВ.

Отже, підсумки. Абсолютна більшість підприємств допомогу не отримають. Це стосується як тих, хто відправив працівників у відпустку за свій рахунок, так і тих, хто оформив простій. Претендувати на виплати можуть лише малі та середні роботодавці, які проігнорували статті КЗпП і, не озираючись на 2 місяці для повідомлення, установили неповний робочий час. Допомога за березень не світить нікому. Залишається квітень і далі. Жодної вигоди роботодавець від допомоги не отримує. Допомога йде працівникові. А ось роботодавець буде:

— розбиратися з Держпраці, якщо вона заявиться;

— відповідати за достовірність поданих відомостей і за цільове використання коштів «безробітного» Фонду. Можуть завітати з перевіркою;

— вирішувати проблему (не) оподаткування допомоги. Адже ДПСУ впевнена, що роботодавець — податковий агент.

А що ж працівник? Так, якусь суму допомоги він отримає (якщо він не сумісник або пенсіонер).

Джерело buhgalter911.com

Просмотров: 259

© 2006 - 2017   Uta Standart  All rights reserved

  • Facebook Социальной Иконка