• Татьяна Юрьевна

Судова практика Верховного Суду стосовно договорів ЦПХ 👓

Пост обновлен 15 окт. 2019 г.

Постановою Верховного Суду від 03.12.18р. в справі №200/9385/16 висловлено позицію стосовно основної ознаки, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових. Суть справи полягала в тому, що між підприємством і фізичною особою були договірні відносини, пов’язані з наданням юридичних послуг, що підтверджено трудовими угодами на юридичне обслуговування та відповідними актами виконаних робіт. Особа просила встановити факт трудових відносин, але суди в задоволенні позову відмовили. Обґрунтовуючи відмову, Суд посилається на те, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), унесену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, установлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. При цьому за цивільно-правовим договором оплачують не процес праці, а її результати, отримання певних послуг. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. Відповідно до п.«а» част.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію. Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату.

Постановою Верховного Суду від 29.08.18р. в справі №587/1714/17 також установлено основну ознаку, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових. Позивач просив визнати трудову угоду між ним і підприємством, поновити на роботі та виплатити матеріальне забезпечення з тимчасової втрати працездатності. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Рішення мотивовано тим, що за договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Зазначено, що між сторонами немає трудових відносин, при цьому місцевий суд указав, що трудовим законодавством врегульовано процес трудової діяльності, її організація. Натомість за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу й виконує її на власний ризик. Водночас із заявою про прийняття на роботу особа не зверталася, її не приймали на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не роз’яснювали її права й обов’язки, не інформували під розписку про умови праці, про істотні умови трудового договору, зокрема щодо заробітної плати; їй не визначали певне робоче місце, не роз’яснювали права на пільги й компенсації. Проте з таким висновком судів Верховний Суд не погодився і вказав, що основною ознакою, яка відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством врегульовано процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу й виконує її на власний ризик. За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, установлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадять їх оплату. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не роблять. Зі змісту трудової угоди видно, що її предметом є виконання особою робіт з благоустрою території, тобто процес виробництва та праці, без зазначення конкретного виду роботи за певний період. Крім того, згідно з певним пунктом трудової угоди замовник забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цією угодою. Зазначені докази вказують на те, що підприємство організувало трудову діяльність особи, що свідчить про наявність між сторонами трудового договору, а не договору підряду, за яким саме підрядник організовує трудову діяльність і виконує її на власний ризик. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, які мали бути відображені в акті їх приймання. Не міститься в них і відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи має передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Оплата праці за виконану роботу мала систематичний характер, як це передбачено трудовим договором, а не була разовою.

У постанові Верховного Суду від 26.09.18р. в справі №822/723/17 було встановлено, що правовідносини, які виникли між підприємством і фізичною особою, за характером містять ознаки трудових відносин, які не було оформлено відповідно до вимог ст.24 КЗпП. Суд виходив з того, що виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча й може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу та виконує її на власний ризик, працівника не зараховують до штату установи (організації), не вносять запису до трудової книжки та не видають розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Під час проведення позапланової перевірки Держпраця дослідила Інструкцію з охорони праці для підсобного робітника, затверджену директором підприємства, з якою був ознайомлений працівник (фізична особа). Так, наведена Інструкція з охорони праці встановлює правила робіт і поведінки, зокрема, для підсобного робітника, що свідчить про прийняття особи на посаду саме підсобного працівника. Цією Інструкцією працівника проінформовано про його обов’язки, а саме: відповідний пункт Інструкції передбачає, що підсобний робітник зобов’язаний дотримуватися правил з охорони праці, передбачених колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, зокрема: своєчасно розпочинати та закінчувати роботу; не перебувати на роботі в позаробочий час без відповідного дозволу керівництва; своєчасно починати та закінчувати роботи, дотримуватися часу технологічних та обідньої перерв; не виконувати роботи, які не передбачені змінним завданням.

За матеріалами Ліга.Блоги Ганна Лисенко, адвокат.

Просмотров: 0

© 2006 - 2017   Uta Standart  All rights reserved

  • Facebook Социальной Иконка