• Татьяна Юрьевна

Податкові наслідки позички рухомого і нерухомого майна 👓

Нагадаємо лише основні ознаки договору позички:

1) Об’єктом позички може бути лише річ. Грошові кошти не можуть виступати об’єктом позички. 2) За договором позички річ передається лише у користування (право власності залишається у позичкодавця). 3) Поверненню підлягає саме та річ, яка надана за договором позички (не допускається повернення іншої речі такого ж роду і якості або грошової суми коштів). Як зазначають податківці, невідповідність договору позички цим ознакам призводить до того, що такий правочин може бути визнано недійсним або удаваним. Отже, договір позички у разі недотримання відповідних вимог може бути визнано як договір позики або оренди з відповідними податковими наслідками. Такими наслідками може бути нарахування ПДВ при передачі майна (якщо будуть ознаки договору позики) або визнання такої операції як безоплатні послуги з оренди (якщо будуть ознаки договору оренди). Зверніть увагу: договір позички вважається безоплатним, якщо сторони домовились про це або якщо це випливає з суті їх відносин. Тож для уникнення подвійного трактування умов договору, слід обов’язково зазначити, що користування річчю є безоплатним.

До договору позички застосовуються загальні положення про найм (оренду). Тому до договору позички нерухомого майна застосовуються окремі вимоги: - такий договір укладається тільки у письмовій формі (нагадаємо, що договір позички між юрособами, а також між юридичною та фізичною особою і так укладається лише у письмовій формі). - договір позички нерухомого майна (або його частини) строком на 3 роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Але користування нерухомим майном тягне за собою і споживання комунальних послуг. Як бути з ними?... У листі №2534/Ч/99-99-13-01-03-14/ІПК податківці зазначають, що споживачем комунальних послуг вважається та особа, з якою укладено договір про надання житлово-комунальних послуг. Це означає: якщо такий договір позичкоодержувачем не укладено, то він, як правило, сплачує компенсацію вартості комунальних послуг позичкодавцю. А це призведе до: - нарахування ПДФО та військового збору, якщо позичкодавцем виступає фізособа. В такому випадку позичкоодержувач виступає його податковим агентом; - виникнення доходу і об’єкта оподаткування ПДВ, якщо позичкодавець суб’єкт господарювання. Для уникнення цих податкових наслідків, позичкоодержувач повинен самостійно укласти договори щодо надання житлово-комунальних послуг і відповідно самостійно здійснювати оплату за спожиті послуги комунальним підприємствам. Проте це правило не стосується компенсації позичкодавцю суми земельного податку, яку він сплачує за земельну ділянку, на якій розміщено нерухомість, якщо така компенсація відбувається за окремим договором. Компенсація, хоча і є для позичкодавця оподаткованим доходом, не є об’єктом оподаткування ПДВ. Варто зазначити, що якщо фізособа надає у позичку нерухомість, то вона втрачає право на пільгу з податку на нерухомість за п.266.4.1 та 266.4.2 ПКУ. Більшість зазначених вище правил працює і за договорами позички рухомого майна. Так, оскільки до договору позички застосовуються загальні положення про найм (оренду), договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів, до яких можна віднести і автомобіль!), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Плата за спеціальне використання води у приміщенні, наданому в позичку. Про договір позички у ст.255 ПКУ норм немає. Але, на нашу думку, оскільки за договором позички працюють загальні положення договору оренди, можна скористатися роз’ясненнями податківців щодо використання води орендарями. Обережні платники мають право отримати індивідуальну податкову консультацію з цього приводу. Щодо договорів оренди податківці роз’яснюють наступне. Суб’єкт господарювання, який при здійсненні господарської діяльності використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, має дозвіл на спецводокористування (договір на поставку води з водокористувачем-постачальником води) та надає в оренду власне приміщення іншому суб’єкту господарювання, не є платником рентної плати, якщо орендар також використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб. При цьому суб’єкт господарювання - орендар приміщення, який використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, не є платником рентної плати. Тобто, якщо договір на постачання води укладено із позичкодавцем, але і він, і позичальник використовують воду у наданому у позичку приміщенні виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, рентну плату за таку воду вони обидва не платять. Якщо орендодавцем, що має дозвіл на спеціальне водокористування (договір на поставку води з водокористувачем – постачальником води) вода використовується для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, а орендарем – одночасно для задоволення питних, санітарно-гігієнічних та виробничих потреб, то у випадку якщо орендарем самостійно не укладено договір на поставку води з водокористувачем-постачальником, платником рентної плати є орендодавець за фактичний обсяг використаної води, у т.ч. використаної орендарем. Тобто, якщо договір на постачання води укладено із позичкодавцем, і він воду у цьому приміщенні для виробничих цілей не використовує, однак цим займається позичальник, позичкодавцю доведеться сплачувати рентну плату за таку воду у обсязі, що використовує позичальник. Тож в цій ситуації два виходи: - або домовитися із позичальником за компенсацію такої рентної плати, - або позичальник має укласти власний договір із таким постачальником води. Адже якщо орендодавцем, що має дозвіл на спеціальне водокористування (договір на поставку води з водокористувачем – постачальником води) вода використовується для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, а орендарем - одночасно для задоволення питних, санітарно-гігієнічних і виробничих потреб та при цьому орендарем отримано дозвіл на спеціальне водокористування (самостійно укладено договір на поставку води з водокористувачем-постачальником води), то орендодавець не є платником рентної плати, а орендар самостійно сплачує рентну плату за фактичний обсяг використаної ним води.


Просмотров: 10

© 2006 - 2017   Uta Standart  All rights reserved

  • Facebook Социальной Иконка